Агапе Україна: 5 років – 5 історій життя. Історія 1

 Реабілітаційний комплекс «Агапе Україна» 25 червня 2021 року відзначає п’ятий День народження. Упродовж цього часу ГОСПОДЬ дав можливість команді закладу не лише торкнутися життів сотень людей з усієї України, але й допомогти їм. Адже кожна родина, у життя якої тим чи іншим чином втрутилася інвалідність, веде власну боротьбу і терпить власний біль. Часто ці речі непомітні стороннім людям, тож вони не можуть отримати вкрай потрібної для них ні фізичної, ані психологічної підтримки. 

Саме тому «Агапе Україна» з нагоди своєї першої п’ятірки хоче розповісти п’ять історій людей, яких обставини змусили звернутися за допомогою до комплексу.

Впродовж наступних тижнів ми ділитимемось цими розповідями і сподіваємось, що вони допоможуть усім нам зрозуміти: кожна людина є цінною в БОЖИХ очах, попри те, має вона інвалідність чи ні.

 

Василь та Людмила з Ковельщини, пацієнт «Агапе Україна» та його дружина

– Якби не «Агапе», то Вася і не ходив би. 

Історія цієї родини 3 роки тому шокувала як волинян, так і жителів інших областей України. Все тому, що двоє їхніх синів разом із сусідським хлопчиком за незрозумілих обставин жахливо обгоріли у погребі. Через кілька днів дітей один за одним не стало… 

Хтось звинувачував у інциденті батьків, хтось навпаки – співчував їм і намагався допомогти якщо не коштами, то принаймні добрим словом. І лише БОГ знав, наскільки важко сім’я Василя та Людмили переживала цю трагедію. Чоловік за 3 місяці до того отримав інсульт, тож усвідомлював усю трагедію, що трапилася з дітьми, але не міг говорити. Можна лише здогадуватися, що тоді відбувалося в його серці та голові. Жінка від болю і усвідомлення своєї слабкості взагалі хотіла звести рахунки з життям. 

Василь із Людмилою народилися в селі Черемошне на Ковельщині, знали одне одного змалечку. Проте закохалися і вирішили одружитися, коли чоловікові вже було 30, а жінці – 32. Він працював на пилорамі. Вона займалася господарством і теж намагалася принести копійчину в сімейний бюджет, збираючи в лісі ягоди й гриби та продаючи їх підприємцям.

 Перший син – Богданчик у пари народився у 2013-у. Ім’я обрали невипадково. Попередня вагітність у жінки завершилася завмиранням плоду. Вона важко переживала втрату, проте не втрачала надії. Коли ж народилася така довгождана малеча, зрозуміла, що це направду БОЖИЙ дарунок. А за два роки – в 2015 – народився ще й Сашко. 

Хлопчики завжди бавилися з дітьми, котрі жили по сусідству. Тож коли й того разу друг запросив їх погратися разом, мама з легким серцем відпустила. Чоловіка тільки виписали з лікарні після інсульту, він не міг ходити і залишився вдома. Жінка ж тим часом пішла впорядкувати грядки на городі.

 Що насправді трапилося з хлопчиками у сусідів? Як вони опинилися зачиненими в погребі з сірниками? – На ці питання й донині люди вишукують свій варіант відповіді. Тільки, на жаль, дітей повернути це не зможе.

 Коли Людмила дізналася, яке лихо сталося з синами, то ледве не втратила свідомість. Відразу ж поїхала до лікарні. Медпрацівники робили все, що тільки могли. Люди з різних куточків Волині збирали кошти та пересилали на їхнє лікування. Та все намарно. Меншенький Сашко помер через три дні, а старший Богдан – через 5.

 Рідні Василя та Людмили боялися, аби жінка в такому горі не наклала на себе руки, і намагалися сховати ті предмети, які могли б їй у цьому «допомогти».

 Саме тоді пролунав дзвінок із «Агапе Україна». Чоловіка могли взяти на реабілітацію. З ним потрібно були їхати й дружині теж. У той  момент цей дзвінок став рятівною соломиною, бо дав можливість провести чотири тижні серед зовсім іншої атмосфери… де нічого не нагадувало про горе.

 За цей час чоловік, мов дитина, учився знову ходити, говорити, рахувати, бритися, користуватися туалетом…

 

– Якби не «Агапе», то Вася і не ходив би, – каже Людмила. – Дівчата тут маленькі, худенькі, мов Дюймовочки, а такі речі роблять – що страшне діло!

Хоча на той час для родини навіть не фізична реабілітація була найголовнішою. Більш цінними стали моральна підтримка та розуміння. Адже всі в комплексі їх щиро потішали, підбадьорювали, могли підійти і просто обійняти. Подружжя цього потребувало та в атмосфері тепла й любові потрохи почало оговтуватися від горя. 

У 2019 та 2020 родина також відвідала весняний Ретрит для сімей, де один із партнерів має інвалідність. Організували їх «Агапе Україна» спільно з місією «Джоні та друзі» і їхньою командою програми «Сенс жити». Василь із Людмилою мали нагоду поспілкуватися з фізіотерапевтами та медиками США і ліпше зрозуміти багато важливих для них речей.

 

 

Попри всі негаразди і немолодий вік, подружжя й далі мріяло народити дитину. Тож, повернувшись із відпочинку, наважилось на ще одну спробу. Спершу не все складалося так, як вони прагнули, – вагітність перервалася на невеликому терміні. І  все ж – диво трапилося. 4 лютого 2021 року, коли Людмилі вже було 42 роки, на світ з’явилася красуня Уляна.

Історія життя

 

Нині сім’я дуже вдячна «Агапе Україна» за все. Кажуть, що команда комплексу молилася й вірила, що Вася знову почне ходити… що вони матимуть дитину… і так сталося. А всім, хто переживають труднощі, радять завжди й у всьому покладатися на БОГА і вірити – ВІН Сильний, аби зробити будь-яке диво.

Категорії